• січ. 31, 2018

Відповідальність енергетиків в умовах нових викликів

У 31-шу річницю прийняття в експлуатацію об’єкта «Укриття», героїчно збудованого у 1986 році над зруйнованим ядерним реактором №4 ЧАЕС, відбулося засідання правління Українського ядерного товариства. Про героїзм ліквідаторів говорить масштаб катастрофи. Наприклад, для оцінки будівельниками масштабу аварії, потрібно казати, що обсяги вкладання бетону та металоконструкцій при спорудженні «Саркофагу» у 1986 році були співставними з обсягами робіт при спорудженні тунелю під Ла-Маншем, або ліквідації карстових явищ на майданчику Рівненської АЕС. Атомна спільнота не забула трагічний факт своєї історії – відповідні висновки були враховані. Однак питання підвищення ядерної та радіаційної безпеки залишається відкритим і різні верстви суспільства та навіть професіонали розуміють його по-різному.

Окрема дискусія виникає зараз з питань радіаційної безпеки, зокрема, про джерело рутенію в навколишньому природному середовищі багатьох країн, ліквідацію наслідків військових ядерних програм на майданчику колишнього Придніпровського хімічного заводу, роботу Національної комісії радіаційного захисту. На жаль, перші відповіді на ці питання представники екологічних рухів та українська громадськість отримують в основному не з національних засобів масової інформації.

Іншим, не менш важливим питанням, є енергетична безпека України. Так склалося, що в Україні атомні електростанції виробляють більше 60% всієї електроенергії і це не тільки економічний показник, а й нова додаткова відповідальність атомників за стійкість і надійність всієї енергосистеми, необхідність розуміння всіх загроз і необхідність відповідного впливу на технічні і економічні рішення, зокрема, з наступних питань:

  • безпечна та надійна робота атомних електростанцій в енергосистемі з необхідністю участі в режимах регулювання потужності та відповідального ставлення до продовження ресурсу і будівництва нових енергоблоків;
  • надійна і безперебійна робота теплових електростанцій навіть в умовах, коли їхній екологічний вплив залишається неприпустимим – радіаційний і хімічний фактори впливу ТЕС на здоров’я людей перевищують вплив від АЕС у 400 раз. (Без ТЕС і атомні станції працювати не зможуть, тому що не були спроектовані на ефективні режими регулювання. Найбільш реальний шлях збереження теплової генерації, за світовим досвідом – організація спільного факельного спалювання вугілля і біомаси. Ці проекти не занесені до «чорної книги» і на них не покладено «табу» на фінансування. До речі, вартість реалізації таких проектів співставна з вартістю проектів продовження строку експлуатації енергоблоків АЕС);
  • можливе закриття ГЕС і ГАЕС з випуском води із водосховищ на вимоги екологічних рухів;
  • вплив коливань напруги на роботу електротехнічного обладнання АЕС через зміну складу генеруючого обладнання, характеристик споживачів і конфігурації енергосистеми;
  • можливе подолання мінімумів навантажень в енергосистемі безпосередньо споживачами електроенергії, тому що вже зараз потужність пральних машин, електроплавлення, хлібопечей значно перевищує глибину нічних мінімумів енергоспоживання, яка складає 3 ГВт;
  • участь у розробці програм розвитку промисловості, до яких планується включити і створення обладнання для АЕС, яке має унеможливлювати виникнення та спрощувати ліквідацію можливих аварій. До таких заходів, зокрема, відносяться: встановлення графенових прокладок для заміни нікелевих; використання нанорідин, що забезпечують у декілька разів більші безкризові теплові потоки при кипінні і використання яких у системах аварійного охолодження може унеможливити пошкодження ядерного палива та корпусів реакторів у аварійних режимах; впровадження технологій автоматичного поновлення терміну експлуатації корпусів ядерних реакторів ВВЕР-1000 за аналогією із режимами, що використовуються для забезпечення ресурсу корпусів реакторів підводних човнів та безпечний їхній вихід за 2 години з холодного стану до бойового режиму.

Заходи та дорожня карта нової енергетичної стратегії України до 2035 року повинні визначити оптимальні варіанти розвитку енергетики України з врахуванням затверджених напрямів та критеріїв.

Ключовим питанням при цьому стає гарантоване виконання та, звичайно, фінансування проектів, у тому числі, з залученням міжнародних фінансових організацій, їх громадської підтримки. Звичайно, розробка і реалізація таких оптимальних варіантів можливі тільки з використанням загальновизнаних у світі підходів та економіко-математичних моделей.

Можливо, атомна енергетика та спільнота як найбільш сучасна, наукомістка і професійно підготовлена складова паливно-енергетичного комплексу України через Українське ядерного товариства розгляне можливість виконувати функцію замовника цих та інших проектів у підприємств та інститутів, в яких працюють члени Товариства, тим більше, що є багаторічний досвід такої роботи:

  • в Україні загально визнані в світі комп’ютерні програми стратегічного планування (ENPEP, Тайм) використовувались при розробці енергетичної стратегії України до 2010 та 2030 року; програми розвитку централізованого теплопостачання м. Києва; річних прогнозних балансів палива та витрат; програм розвитку ядерно-паливного циклу; програм розвитку галузей промисловості; дозволили зробити прогнозні оцінки балансу палива та витрат по Україні з похибкою 0,4%; вибрати найбільш ефективні проекти машинобудування для енергетики; оцінити ефективність програм розвитку, зокрема, підтвердити що програма ЯПЦ – це найбільш економічно-вигідний проект по мультиплікативному ефекту заробітної плати та іншим показникам;
  • інститути та заводи України приймали участь у розробці та організації серійного виготовлення більше 400 позицій обладнання та систем для уніфікованих АЕС з реакторами ВВЕР-440 і більше 100 позицій – для ВВЕР-1000. Деякі наукові та інженерні школи не тільки збереглися, а й успішно співпрацюють з провідними світовими ядерними організаціями та підприємствами.

І останнє, 12-13 червня 2018 року в Києві на базі Міжнародного виставкового центру відбудеться II Регіональна конференція країн центральної та північно-східної Європи, членів СІГРЕ (SEERC) – України, Румунії, Італії, Словенії, Хорватії, Чорногорії, Македонії, Сербії, Австрії, Чехії, Словаччини, Угорщини, Туреччини, Боснії та Герцеговини.

SEERC є регіональним об’єднанням СІГРЕ – всесвітньої асоціації по великим електроенергетичним системам, яка вже протягом 100 років об’єднує близько 1000 колективних членів та понад 10 000 фахівців енергетиків з 90 країн світу і за своїм статусом є аналогом МАГАТЕ в електроенергетиці.

Україна з 2006 року є членом цієї Асоціації. Враховуючи авторитет та внесок України в світовий розвиток енергетики, будівництво у всьому світі найсучасніших і найпотужніших ліній електропередач, електростанцій, виробництво і постачання основного обладнання – трансформаторів, генераторів, турбін, насосів, АСУ ТП, навчання персоналу, студентів та організацію роботи СІГРЕ, з 2016 року Україна почесно головує в об’єднанні країн центральної та північно-східної Європи, членів СІГРЕ і в особі Громадської спілки «Міжнародна рада з великих електроенергетичних систем в Україні» на правах Національного комітету СІГРЕ відповідає за проведення цього заходу.

У заході планують взяти участь близько 400 всесвітньо відомих фахівців в електроенергетиці із 20 країн світу.

Захід має великі і унікальні можливості для демонстрації Україною прихильності сучасним підходам до розвитку електроенергетики, демонстрації можливостей машинобудівних підприємств, проектних науково-дослідних, будівельних налагоджувальних організацій як в самій країні, так і за її межами.

Більше інформації про конференцію можна знайти за посиланням.

За матеріалами виступу Олександра Зенюка, виконавчого директора ГС "Міжнародна рада з великих електроенергетичних систем СІГРЕ в Україні", на засіданні правління УкрЯТ 14 грудня 2017 року.

Прокоментувати:

Make sure you enter all the required information, indicated by an asterisk (*). HTML code is not allowed.